Instagram Story Save

Через масовані російські обстріли у нас зараз регулярно вимикають світло.

Кінопокази та деякі події часто доводиться проводити на генераторах. А от забезпечити постійну роботу виставок ми наразі не можемо — вони працюють лише тоді, коли є світло.

Якщо ви плануєте відвідати експозицію в @artsvitgallery чи у виставковому просторі DCCC, перевіряйте попередньо графік відключень 5.2 групи ДТЕК.

Дякуємо, що продовжуєте приходити на події та виставки навіть у таких умовах, попри темряву 🤍

Фото з виставки «Все для всіх».

Ми відкриваємо кінотеатр ⚡️

Він стане простором для незалежного кіно у Дніпрі. Платформою для розмови про сучасний кінематограф, документалістику та аудіовізуальне мистецтво. Будемо фокусуватись на показі авторських й експериментальних стрічок українських й закордонних режисерів/-ок.

Створюючи цей простір, ми прагнемо розширювати локальну кіноспільноту, говорити про незалежне кіно, дивитися стрічки, які не завжди можна переглянути в місті. Мріємо й про те, що він сприятиме розвитку кіномистецтва Дніпра в ширшому сенсі, гуртуючи навколо себе всіх, кого цікавить відеоарт, документалістика та анімація.

Цього року на вас чекають покази та обговорення з режисерами/-ками. А вже наступного плануємо розширювати формат роботи — проводити освітні події та програми для підтримки локальних діячів/-ок кіно, а також створювати можливості для розвитку дніпровського кіномистецтва.

З кінотеатром ви вже могли познайомитись протягом кількох останніх показів. А якщо ж ні, то зможете це зробити найближчим часом. Покази проходитимуть кілька разів на тиждень — незабаром анонсуємо програму на місяць.

До зустрічі на першому поверсі DCCC у залі з синіми кріслами 💙

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.

@goetheinstitut @goetheukraine

Ми відкриваємо кінотеатр ⚡️

Він стане простором для незалежного кіно у Дніпрі. Платформою для розмови про сучасний кінематограф, документалістику та аудіовізуальне мистецтво. Будемо фокусуватись на показі авторських й експериментальних стрічок українських й закордонних режисерів/-ок.

Створюючи цей простір, ми прагнемо розширювати локальну кіноспільноту, говорити про незалежне кіно, дивитися стрічки, які не завжди можна переглянути в місті. Мріємо й про те, що він сприятиме розвитку кіномистецтва Дніпра в ширшому сенсі, гуртуючи навколо себе всіх, кого цікавить відеоарт, документалістика та анімація.

Цього року на вас чекають покази та обговорення з режисерами/-ками. А вже наступного плануємо розширювати формат роботи — проводити освітні події та програми для підтримки локальних діячів/-ок кіно, а також створювати можливості для розвитку дніпровського кіномистецтва.

З кінотеатром ви вже могли познайомитись протягом кількох останніх показів. А якщо ж ні, то зможете це зробити найближчим часом. Покази проходитимуть кілька разів на тиждень — незабаром анонсуємо програму на місяць.

До зустрічі на першому поверсі DCCC у залі з синіми кріслами 💙

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.

@goetheinstitut @goetheukraine

Ми відкриваємо кінотеатр ⚡️

Він стане простором для незалежного кіно у Дніпрі. Платформою для розмови про сучасний кінематограф, документалістику та аудіовізуальне мистецтво. Будемо фокусуватись на показі авторських й експериментальних стрічок українських й закордонних режисерів/-ок.

Створюючи цей простір, ми прагнемо розширювати локальну кіноспільноту, говорити про незалежне кіно, дивитися стрічки, які не завжди можна переглянути в місті. Мріємо й про те, що він сприятиме розвитку кіномистецтва Дніпра в ширшому сенсі, гуртуючи навколо себе всіх, кого цікавить відеоарт, документалістика та анімація.

Цього року на вас чекають покази та обговорення з режисерами/-ками. А вже наступного плануємо розширювати формат роботи — проводити освітні події та програми для підтримки локальних діячів/-ок кіно, а також створювати можливості для розвитку дніпровського кіномистецтва.

З кінотеатром ви вже могли познайомитись протягом кількох останніх показів. А якщо ж ні, то зможете це зробити найближчим часом. Покази проходитимуть кілька разів на тиждень — незабаром анонсуємо програму на місяць.

До зустрічі на першому поверсі DCCC у залі з синіми кріслами 💙

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.

@goetheinstitut @goetheukraine

Ми відкриваємо кінотеатр ⚡️

Він стане простором для незалежного кіно у Дніпрі. Платформою для розмови про сучасний кінематограф, документалістику та аудіовізуальне мистецтво. Будемо фокусуватись на показі авторських й експериментальних стрічок українських й закордонних режисерів/-ок.

Створюючи цей простір, ми прагнемо розширювати локальну кіноспільноту, говорити про незалежне кіно, дивитися стрічки, які не завжди можна переглянути в місті. Мріємо й про те, що він сприятиме розвитку кіномистецтва Дніпра в ширшому сенсі, гуртуючи навколо себе всіх, кого цікавить відеоарт, документалістика та анімація.

Цього року на вас чекають покази та обговорення з режисерами/-ками. А вже наступного плануємо розширювати формат роботи — проводити освітні події та програми для підтримки локальних діячів/-ок кіно, а також створювати можливості для розвитку дніпровського кіномистецтва.

З кінотеатром ви вже могли познайомитись протягом кількох останніх показів. А якщо ж ні, то зможете це зробити найближчим часом. Покази проходитимуть кілька разів на тиждень — незабаром анонсуємо програму на місяць.

До зустрічі на першому поверсі DCCC у залі з синіми кріслами 💙

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.

@goetheinstitut @goetheukraine

Ми відкриваємо кінотеатр ⚡️

Він стане простором для незалежного кіно у Дніпрі. Платформою для розмови про сучасний кінематограф, документалістику та аудіовізуальне мистецтво. Будемо фокусуватись на показі авторських й експериментальних стрічок українських й закордонних режисерів/-ок.

Створюючи цей простір, ми прагнемо розширювати локальну кіноспільноту, говорити про незалежне кіно, дивитися стрічки, які не завжди можна переглянути в місті. Мріємо й про те, що він сприятиме розвитку кіномистецтва Дніпра в ширшому сенсі, гуртуючи навколо себе всіх, кого цікавить відеоарт, документалістика та анімація.

Цього року на вас чекають покази та обговорення з режисерами/-ками. А вже наступного плануємо розширювати формат роботи — проводити освітні події та програми для підтримки локальних діячів/-ок кіно, а також створювати можливості для розвитку дніпровського кіномистецтва.

З кінотеатром ви вже могли познайомитись протягом кількох останніх показів. А якщо ж ні, то зможете це зробити найближчим часом. Покази проходитимуть кілька разів на тиждень — незабаром анонсуємо програму на місяць.

До зустрічі на першому поверсі DCCC у залі з синіми кріслами 💙

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.

@goetheinstitut @goetheukraine

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

Центр сучасної культури у Дніпрі почався як низова ініціатива, що прагнула змінювати локальне культурне середовище та формувати новий образ міста. Ми хотіли зробити свій внесок у створення нового Дніпра: прогресивного, толерантного, вільного, свідомого власної історії та культурної спадщини.

З 2019 року в DCCC проходять резиденції, виставки, фестивалі, кінопокази, освітні програми, створюються проєкти у сфері урбаністики та медіа. Ми тільки шукаємо підходи до роботи з містом та його культурним ландшафтом, проте сподіваємось, що в майбутньому нам вдасться побудувати сталу інституцію — нову точку тяжіння для проактивних спільнот, яка буде видимою в Україні та світі.

Щоб дізнатися більше про нас, гортайте фото в каруселі.

Фото: Костянтин Гузенко, Арсен Дзодзаєв, Олег Самойленко, Юнона Пруд.

​​5 червня о 18:30 в @artsvitgallery відкриється виставка «Небесна аптека» дніпровських митців — художника Володимира Габуди та саундартиста Олександра Супруна.

Це виставка про простір — міфічний, химерний, реальний. Експозиція поєднує живопис, поезію та просторову аудіоінсталяцію.

«Небесна аптека» звертається до стану, в якому травматичні зміни реальності вже стали частиною повсякденності. В основі проєкту — уявлення про простір як множинне і нестабільне середовище, де страх, виснаження, рух і надія співіснують одночасно.

Володимир Габуда / @gabudavol звертається до сновидінь, спогадів і химерних образів, що формують власний міфологічний простір. Художник порушує питання відповідальності за власну реакцію: чи можемо ми діяти усвідомлено, не посилюючи темряву навколо себе? У «Небесній аптеці» він пропонує пройти шлях від досвіду травми до пошуку внутрішньої опори та способів спротиву.

Важливою для виставки стала співпраця Володимира Габуди з Олександром Супруном / @cynpym, із яким художник познайомився під час резиденції «Уявне місто» у 2024 році в DCCC.

В аудіоінсталяції, створеній спеціально для виставки, Олександр Супрун працює з триканальним звучанням: кожна звукова доріжка відповідає окремій частині експозиції, але всі вони звучать одночасно та змінюються залежно від переміщення глядачів у просторі.

Кураторка: Олександра Шовкун.

Побачити виставку можна буде до 8 серпня 2026 року.

Вхід вільний. 1 поверх DCCC, галерея Артсвіт.

Володимир Габуда — митець, що працює з живописом, графікою та поезією. Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю образотворче мистецтво. Ключовий принцип роботи — цілісність власного міфологічного простору, що живе сюжетами химерних спогадів та фантазії.

Олександр Супрун — саунд-артист, учасник незалежної експериментальної сцени, відомий під псевдонімом Trancedænce. У своїй музиці поєднує методи вільної імпровізації, психоделії, нойзу, шизоаналізу та ситуаціонізму.

​​Шукаємо людину, яка допомагатиме нам проводити виставки та події — від монтажу інсталяцій до технічного супроводу концертів і кінопоказів.

Понад 5 років DCCC працює з культурним ландшафтом Дніпра. Ми організовуємо виставки, лекційні програм, концерти, фестивалі, покази фільмів, резиденції тощо. Частина нашої роботи — це цілком практичні завдання, як-от змонтувати експозицію, підключити медіароботу, налаштувати звук чи трансляцію тощо.

Саме тому ми шукаємо того, хто допоможе нам із технічною реалізацією проєктів.

Що потрібно буде робити:
— монтувати виставки, зокрема, підключати техніку, встановлювати медіаінсталяції, працювати з базовими інструментами (дриль, рівень тощо);
— забезпечувати технічну підтримку подій (концерти, лекції, перформанси, театр, кіно, фестивалі), зокрема, звук, відео, трансляції;
— взаємодіяти з технічними та будівельно-ремонтними підрядниками.

Що для нас важливо:
— базовий досвід роботи з технікою (звук / відео / монтаж, не обов’язково все одразу, але чекаємо на готовність швидко вчитись);
— відповідальність і уважність до деталей;
— здатність працювати руками і не боятись фізичної роботи;
— гнучкість у графіку (іноді вечори або вихідні під події).

Буде плюсом:
— досвід роботи з виставками або культурними подіями;
— досвід стримінгів / роботи з OBS чи схожими програмами;
— базові навички роботи з електрикою або будівництвом.

Формат роботи:
— часткова зайнятість;
— графік залежить від подій (є більш і менш завантажені періоди).

Що ми пропонуємо:
— роботу з сучасним мистецтвом і міжнародними проєктами;
— включення в команду, яка робить виставки, резиденції та фестивалі у Дніпрі й за його межами;
— можливість розвиватись у технічному напрямку в культурній сфері;
— оплату за домовленістю (залежно від досвіду та обсягу роботи).

Щоб долучитися до нашої команди, заповнюйте форму за посиланням в описі профілю.

А якщо ви знаєте когось, кому буде цікаво попрацювати з нами, надсилайте їм цей допис.

​​4 червня о 18:00 на другій лекції програми про локальну ідентичність будемо говорити про те, як формуються наші зв’язки з місцями та чому вони відіграють важливу роль у розумінні себе й спільнот.

Під час лекції історика Володимира Маслійчука розглянемо те, чим є ідентичність загалом, зокрема національна і європейська, а також те, як співвідносяться ці ідентичності зі сприйняттям локусу і місцевої історії.

Окрему увагу приділимо культурному виміру тожсамостей — тому, як спільноти осмислюють власне минуле та чому «пошук коріння» залишається важливою практикою. На прикладі дискусій про початки Дніпра поговоримо про те, як формуються історичні наративи та чому їх можна переглядати з позиції сучасності.

Обговоримо зв’язок між містом та ідентичністю, а також те, як ідентичності проявляються та переосмислюються в граничних ситуаціях, коли звичні уявлення про себе, своє місце та спільноту зазнають випробувань.

Володимир Маслійчук — доктор історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська академія. Викладає курси з методології історії й історіографії та історії ХІХ ст., спецкурси з жіночої історії та «великого кордону від Адріатики до Каспію у XV–XVIII cт.». Учасник проєкту Ukrainian History. Global Initiative під керівництвом історика Тимоті Снайдера, де Володимир пише розділ про міста і міський спосіб життя з XIV до ХІХ ст.

У сфері зацікавлень — міський спосіб життя невеликих міст Лівобережної України, що не потрапили під інтенсивні індустріальні перетворення, характерні для півдня і сходу України; студії над традиційним світом та модернізаційними вторгненнями; історія освіти.

Вхід вільний, за реєстрацією. Посилання — в описі профілю.

Лекційна програма про локальну ідентичність є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Долучайтесь до відкриття виставки «Транзитні Зони» у четвер о 18:00.

Це проєкт, що досліджує нові форми невидимості та недопредставленості, які виникають у досвіді війни.

У центрі виставки — військові художники й художниці, а також цивільні митці та мисткині, чия практика формується в умовах переміщення, дистанції та нестабільності присутності. Основою виставки є практики нових медіа.

«Майже кожен сьогодні переживає досвід перебування між “там” і “тут”: між фронтом і тилом, домом і тимчасовим прихистком, присутністю та зникненням, травмою та необхідністю рухатися далі.

Транзит стає не лише фізичним переміщенням, а й способом існування — станом тривалої невизначеності, у якому звичні, зрозумілі соціальні й особисті ролі постійно змінюються», — зазначають кураторки виставки.

Програма відкриття

18:00 — artist talk Софії Булгакової — міждисциплінарної мисткині, яка працює з технологіями та сучасними соціальними структурами.

19:00 — дискусія з митцями-учасниками виставки.

20:00 — live-виступ WALAKOS — проєкту саундпродюсера Андрія Соколова, що поєднує ламані біти, даунтемпо та мелодійні синтезаторні партії; VJ, візуальний арт Роксолани Дейнеги.

Учасники та учасниці виставки: Софія Булгакова, Любов Дуракова, Павло Ковач, Віталій Кохан, Маргарита Половінко, Георгій Потопальський, Христина Соломуха, Іван Світличний, Анна Тарадіна, Леся Васильченко, Євген Арлов та Марина Федоренко, _mediaklub, photinus new media lab (uzhhorod).

Кураторки: Лєра Полянськова, Ксенія Ульянова.

Виставка триватиме з 28 травня до 22 серпня.
Графік роботи: вівторок-субота 12:00-19:00.

Вхід вільний.
2 поверх, виставковий простір.

Проєкт реалізовано в межах Cultural Transformation Movement за підтримки Creative Europe та Фонду культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.

Долучайтесь до відкриття виставки «Транзитні Зони» у четвер о 18:00.

Це проєкт, що досліджує нові форми невидимості та недопредставленості, які виникають у досвіді війни.

У центрі виставки — військові художники й художниці, а також цивільні митці та мисткині, чия практика формується в умовах переміщення, дистанції та нестабільності присутності. Основою виставки є практики нових медіа.

«Майже кожен сьогодні переживає досвід перебування між “там” і “тут”: між фронтом і тилом, домом і тимчасовим прихистком, присутністю та зникненням, травмою та необхідністю рухатися далі.

Транзит стає не лише фізичним переміщенням, а й способом існування — станом тривалої невизначеності, у якому звичні, зрозумілі соціальні й особисті ролі постійно змінюються», — зазначають кураторки виставки.

Програма відкриття

18:00 — artist talk Софії Булгакової — міждисциплінарної мисткині, яка працює з технологіями та сучасними соціальними структурами.

19:00 — дискусія з митцями-учасниками виставки.

20:00 — live-виступ WALAKOS — проєкту саундпродюсера Андрія Соколова, що поєднує ламані біти, даунтемпо та мелодійні синтезаторні партії; VJ, візуальний арт Роксолани Дейнеги.

Учасники та учасниці виставки: Софія Булгакова, Любов Дуракова, Павло Ковач, Віталій Кохан, Маргарита Половінко, Георгій Потопальський, Христина Соломуха, Іван Світличний, Анна Тарадіна, Леся Васильченко, Євген Арлов та Марина Федоренко, _mediaklub, photinus new media lab (uzhhorod).

Кураторки: Лєра Полянськова, Ксенія Ульянова.

Виставка триватиме з 28 травня до 22 серпня.
Графік роботи: вівторок-субота 12:00-19:00.

Вхід вільний.
2 поверх, виставковий простір.

Проєкт реалізовано в межах Cultural Transformation Movement за підтримки Creative Europe та Фонду культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.

Долучайтесь до відкриття виставки «Транзитні Зони» у четвер о 18:00.

Це проєкт, що досліджує нові форми невидимості та недопредставленості, які виникають у досвіді війни.

У центрі виставки — військові художники й художниці, а також цивільні митці та мисткині, чия практика формується в умовах переміщення, дистанції та нестабільності присутності. Основою виставки є практики нових медіа.

«Майже кожен сьогодні переживає досвід перебування між “там” і “тут”: між фронтом і тилом, домом і тимчасовим прихистком, присутністю та зникненням, травмою та необхідністю рухатися далі.

Транзит стає не лише фізичним переміщенням, а й способом існування — станом тривалої невизначеності, у якому звичні, зрозумілі соціальні й особисті ролі постійно змінюються», — зазначають кураторки виставки.

Програма відкриття

18:00 — artist talk Софії Булгакової — міждисциплінарної мисткині, яка працює з технологіями та сучасними соціальними структурами.

19:00 — дискусія з митцями-учасниками виставки.

20:00 — live-виступ WALAKOS — проєкту саундпродюсера Андрія Соколова, що поєднує ламані біти, даунтемпо та мелодійні синтезаторні партії; VJ, візуальний арт Роксолани Дейнеги.

Учасники та учасниці виставки: Софія Булгакова, Любов Дуракова, Павло Ковач, Віталій Кохан, Маргарита Половінко, Георгій Потопальський, Христина Соломуха, Іван Світличний, Анна Тарадіна, Леся Васильченко, Євген Арлов та Марина Федоренко, _mediaklub, photinus new media lab (uzhhorod).

Кураторки: Лєра Полянськова, Ксенія Ульянова.

Виставка триватиме з 28 травня до 22 серпня.
Графік роботи: вівторок-субота 12:00-19:00.

Вхід вільний.
2 поверх, виставковий простір.

Проєкт реалізовано в межах Cultural Transformation Movement за підтримки Creative Europe та Фонду культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.

Долучайтесь до відкриття виставки «Транзитні Зони» у четвер о 18:00.

Це проєкт, що досліджує нові форми невидимості та недопредставленості, які виникають у досвіді війни.

У центрі виставки — військові художники й художниці, а також цивільні митці та мисткині, чия практика формується в умовах переміщення, дистанції та нестабільності присутності. Основою виставки є практики нових медіа.

«Майже кожен сьогодні переживає досвід перебування між “там” і “тут”: між фронтом і тилом, домом і тимчасовим прихистком, присутністю та зникненням, травмою та необхідністю рухатися далі.

Транзит стає не лише фізичним переміщенням, а й способом існування — станом тривалої невизначеності, у якому звичні, зрозумілі соціальні й особисті ролі постійно змінюються», — зазначають кураторки виставки.

Програма відкриття

18:00 — artist talk Софії Булгакової — міждисциплінарної мисткині, яка працює з технологіями та сучасними соціальними структурами.

19:00 — дискусія з митцями-учасниками виставки.

20:00 — live-виступ WALAKOS — проєкту саундпродюсера Андрія Соколова, що поєднує ламані біти, даунтемпо та мелодійні синтезаторні партії; VJ, візуальний арт Роксолани Дейнеги.

Учасники та учасниці виставки: Софія Булгакова, Любов Дуракова, Павло Ковач, Віталій Кохан, Маргарита Половінко, Георгій Потопальський, Христина Соломуха, Іван Світличний, Анна Тарадіна, Леся Васильченко, Євген Арлов та Марина Федоренко, _mediaklub, photinus new media lab (uzhhorod).

Кураторки: Лєра Полянськова, Ксенія Ульянова.

Виставка триватиме з 28 травня до 22 серпня.
Графік роботи: вівторок-субота 12:00-19:00.

Вхід вільний.
2 поверх, виставковий простір.

Проєкт реалізовано в межах Cultural Transformation Movement за підтримки Creative Europe та Фонду культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.

​​29 травня о 18:30 показуємо в кінотеатрі добірку короткометражних фільмів про ландшафт.

До програми увійшли роботи, які розглядають ландшафт не лише як фізичне середовище, а й як простір пам’яті, втрат, співіснування та змін.

«Діорама» (Зоя Лактіонова, 2018)
Можливість зануритися у спогади, де все збережено, ніби в музеї.

«Територія пустих вікон» (Зоя Лактіонова, 2020)
Друга світова війна і завод стають причиною переїзду родини Зої до Маріуполя. Війна з росією та екологічні наслідки роботи заводу відіграють ключову роль в її подальшому житті.

«Пам’ятати запах Маріуполя» ( Зоя Лактіонова, 2022)
Документальне есе про досвід перебування за кордоном в перші місяці повномасштабної війни, що використовує архівні фотографії режисерки та тексти.

«Степ, де бігають зайці, фазани, а дехто навіть бачив лисиць» (Дарина Мамайсур, 2020)
Відео досліджує втрачені, але не забуті степи сходу України. Це міркування про нерівномірний плин історії та репрезентацію природного ландшафту в часи екологічних, військових та гуманітарних криз.

«Зонґ» (Еліас Парвулеско, Тета Цибульник, Світлана Потоцька, 2019)
Автори/-ки розглядають болото як культурний образ, експлуатований ландшафт та складну екологічну систему.

«dendro dreams» (Еліас Парвулеско, Тета Цибульник, 2018)
Автори/-ки розглядають випадок 15 «переможців» конкурсу «Національні дерева України» та досліджують образ дерева, відображений у мові законодавства, журналістики та поезії.

«Подібне зображення» (fantastic little splash, 2021)

Через спостереження за звуками й ландшафтами фільм розмірковує про те, як людина впорядковує світ навколо себе й чи може вона знову віднайти себе в непердбачуваному і магічному лісі.

Тривалість: 80 хв.

Вхід вільний, за реєстрацією. Посилання — в описі профілю.

Показ пройде в межах резиденції «Що пам’ятає ландшафт».

Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

​​29 травня о 18:30 показуємо в кінотеатрі добірку короткометражних фільмів про ландшафт.

До програми увійшли роботи, які розглядають ландшафт не лише як фізичне середовище, а й як простір пам’яті, втрат, співіснування та змін.

«Діорама» (Зоя Лактіонова, 2018)
Можливість зануритися у спогади, де все збережено, ніби в музеї.

«Територія пустих вікон» (Зоя Лактіонова, 2020)
Друга світова війна і завод стають причиною переїзду родини Зої до Маріуполя. Війна з росією та екологічні наслідки роботи заводу відіграють ключову роль в її подальшому житті.

«Пам’ятати запах Маріуполя» ( Зоя Лактіонова, 2022)
Документальне есе про досвід перебування за кордоном в перші місяці повномасштабної війни, що використовує архівні фотографії режисерки та тексти.

«Степ, де бігають зайці, фазани, а дехто навіть бачив лисиць» (Дарина Мамайсур, 2020)
Відео досліджує втрачені, але не забуті степи сходу України. Це міркування про нерівномірний плин історії та репрезентацію природного ландшафту в часи екологічних, військових та гуманітарних криз.

«Зонґ» (Еліас Парвулеско, Тета Цибульник, Світлана Потоцька, 2019)
Автори/-ки розглядають болото як культурний образ, експлуатований ландшафт та складну екологічну систему.

«dendro dreams» (Еліас Парвулеско, Тета Цибульник, 2018)
Автори/-ки розглядають випадок 15 «переможців» конкурсу «Національні дерева України» та досліджують образ дерева, відображений у мові законодавства, журналістики та поезії.

«Подібне зображення» (fantastic little splash, 2021)

Через спостереження за звуками й ландшафтами фільм розмірковує про те, як людина впорядковує світ навколо себе й чи може вона знову віднайти себе в непердбачуваному і магічному лісі.

Тривалість: 80 хв.

Вхід вільний, за реєстрацією. Посилання — в описі профілю.

Показ пройде в межах резиденції «Що пам’ятає ландшафт».

Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У DCCC починається резиденція «Що пам’ятає ландшафт». У її межах ми пропонуємо поміркувати, чим є ландшафт і як він змінюється під впливом людей.
⠀
Розповідаємо про учасниць резиденції та їхні плани на місяць у Дніпрі.
⠀
Оксана Жарун
На резиденції Оксана планує дослідити промисловий ландшафт Дніпра через зникнення коксохімічної галузі з промислової культури і пам’яті, а також порівняння його з рідним Кривим Рогом — чи тут є схожі назви вулиць та історії формування районів?
⠀
Євсевія Зякіна
Протягом резиденції Євсевія прагне досліджувати напівдикі садові дерева у дворах, а саме шовковиці та абрикоси, плоди яких здебільшого ніхто не збирає.
⠀
Ірина Лоскот
Ірина досліджує не-людський досвід під час антропогенних катастроф та проявляння досвіду людей в історіях, що виходять за межі людського. Під час резиденції працюватиме над роботою про різні масштаби екстрактивізму.
⠀
Софія Козлова
Спираючись на чотирирічний досвід виготовлення маскування для фронту, Софія планує використати цю волонтерську оптику на резиденції для осмислення нових форм існування в понівеченому ландшафті.
⠀
Ніна Лагута
На резиденції Ніна хоче попрацювати з локальними глинами і взаємодіяти з містом через його геологію.
⠀
Дар’я Молокоєдова
Дар’я планує дослідити відносини Дніпра з тополями. Попрацювати з політичним контекстом та функціональністю цих дерев в промислових регіонах, як-от на рідній для мисткині Донеччині.
⠀
Каріна Синиця
Під час резиденції Каріна збирається дослідити академічну живописну школу Дніпра, зокрема підходи до зображення пейзажу та те, як вони трансформувалися в різні історичні періоди.
⠀
Поліна Полікарпова
Протягом резиденції Поліна вперше з 2022 року збирається знімати продовження фотосерії сюрреалістичних міських пейзажів «Відсутні-Присутні».
⠀
Резиденція є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

До 23 травня включно в @artsvitgallery можна побачити виставку художниці Даші Подольцевої та саундартиста Олексія Шмурака «Музей забування: Дніпро».

У фокусі проєкту — забування як контрформа пам’яті: витіснення травматичного досвіду, свідоме «очищення» від небажаного, поступове зникнення через фізичний занепад або ж трансформація, продиктована потребою оновлення.

Автор_ки виставки розглядають Дніпро як місто стрімких трансформацій, у якому постійно змінюються ландшафт, архітектура, топоніміка та логіка «місць сили».

У цьому контексті вони ставляти питання: якою є пам’ять міста і пам’ять про нього, як особисті історії переплітаються з історіями будівель, торговельних центрів, парків тощо?

Вхід вільний, 1 поверх.

Працюємо з вівторка по суботу 12:00-19:00.

​​Як ми уявляємо Україну та що об’єднує українське суспільство?

Про це поговоримо 22 травня о 18:00 на першій лекції програми про локальну ідентичність разом з філософом Вахтанґом Кебуладзе.

Локальні ідентичності не існують ізольовано — наші уявлення про себе формуються також під впливом ширших суспільних процесів. Саме тому ми пропонуємо почати розмову про ідентичність місць, регіонів та спільнот з того, ким ми є як суспільство загалом.

Досвід великої війни, життя в умовах криз і турбулентності, як це не дивно, сприяли об’єднанню українців та пошуку відповіді на питання: ким ми є, що відрізняє нас від інших і що можемо знайти спільного.

На лекції Вахтанґа Кебуладзе обговоримо:
— чому для нас так важливо усвідомлювати спільну ідентичність;
— що таке політична нація та чому українська — така розмаїта;
— колоніалізм, роль свободи в нашій ідентичності та відчуття відповідальності;
— те, чому переосмислення історії — це нормальний та логічний процес;
— якою є роль публічних інтелектуалів у міркуванні про ідентичності та їхній розбудові.

Вахтанґ Кебуладзе — український філософ, публіцист, перекладач. Доктор філософських наук, професор кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка та доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Лавреат премії імені Юрія Шевельова.

Вхід вільний, за реєстрацією. Посилання — в описі профілю («Події та інше»).

2 поверх, лекторій.

Лекційна програма про локальну ідентичність є частиною програми розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи», що підтримується Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

28 травня о 18:00 відкриваємо виставку «Транзитні Зони».

«Транзитні Зони» — проєкт про нові форми непредставленості, що постають у досвіді війни. У фокусі виставки — військові художники й художниці, а також цивільні митці та мисткині, чия практика формується в умовах переміщення, дистанції та нестабільності власної присутності.

Перебуваючи між фронтом і тилом, домом і вигнанням, присутністю та вилученістю, ці досвіди вступають у взаємний резонанс, утворюючи нову топографію чутливості.

Виставка осмислює стан «між» як спільний простір, у якому пам’ять, травма та досвід перебувають у постійному русі й переозначенні.

Учасники та учасниці: Софія Булгакова, Любов Дуракова, Павло Ковач, Віталій Кохан, Маргарита Половінко, Георгій Потопальський, Христина Соломуха, Іван Світличний, Анна Тарадіна, Леся Васильченко, Євген Арлов та Марина Федоренко, _mediaklub, photinus new media lab (uzhhorod).

Кураторки: Лєра Полянськова, Ксенія Ульянова.

Виставка триватиме з 29 травня до 22 серпня. Вхід вільний.

2 поверх, виставковий простір DCCC.

Графік роботи: вівторок-субота 12:00-19:00.

Виставка реалізована Фондом «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив» в рамках проєкту Cultural Transformation Movement за підтримки Creative Europe.