Instagram Story Save

2005.
Ми вступили до Академії мистецтв і щасливі, безтурботні, поїхали в Севастополь. That was the beginning of beautiful friendship.

Дякую, Антон за те, що був в нашому житті.

Героям слава, @gurin528

2005
We had just been accepted to the Academy of Arts and went happily, carefree, to Sevastopol, Crimea. And that was th beginning of beautiful friendship.

Thank you for being in our lives and for defending Ukraine.

Heroyam Slava, Anton.

@gurin528
@sheva_art
@hello_sashagod

ENG below
Ми отримали примірник каталогу Чеського павільйону з архітектурного Венеційського бієнале-2023.
У публікації зібрані 15 прикладів інноваційних практик з Європи, які показують спрямованість до архітектури, що здатна протистояти сучасним екологічним та соціальним викликам.
Довший час існувала думка: якщо архітектура це твоє покликання – то для того, аби чогось досягти, треба викладатись на повну аж до професійного вигорання. Тому не так багато жінок-архітекторок стають лідерками в професії, адже в якийсь момент від професійної діяльності їх може відволікати турбота про дітей, родину, інші обов’язки. Організатори павільйону підняли тему архітектурних практик, створених жінками. Наші@anna_pashynska і @andobrova дали коментар щодо роботи жінки-архітекторки в колективі, про турботу та команду, ці коментарі увійшли до каталогу в межах проекту павільйону. Дивіться, в якій чудовій компанії тут CO-HATY і METALAB!

We’ve received a copy of the catalogue from the Czech Pavilion at the Venice Architecture Biennale 2023.
The publication presents 15 examples of young innovative practices from all around Europe that show the path towards an architecture that can face present environmental and societal challenges.
For a long time, the dominant belief in architecture was: if it’s your calling, you must give everything, often to the point of burnout. That’s one reason why not many women architects reach leadership positions. At some point, responsibilities like caregiving, family, or other commitments can shift their focus away from professional work.
The Czech Pavilion brought forward the theme of architectural practices led by women.
Our colleagues Anya Pashynska and Anna Dobrova contributed to the project by sharing reflections on what it means to work as a woman architect within a team, about care, collectivity, and shared responsibility. Their voices were included in the official catalogue of the pavilion. Look at the great company we’re in here!

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

КО-ХАТИ стали частиною проєкту THE BEAUTY OF CARE на Венеційській архітектурній бієнале в 2023. Як історії турботи в архітектурі, і як команда, що створювала проєкт. Ми хочемо детальніше розкривати тему краси турботи, що стала основою нашої філософії за роки роботи, тож чекайте більше історій, а зараз загально розкажемо, з чого все почалось.

«Краса Турботи» — це знайомі всім українцям та українкам історії про те, як війна трансформує дійсність та простори. Бо турбота — невід’ємна частина архітектури. Бо те, про що ми дбаємо, визначає, яким суспільством ми є.

Дівчата зібрали історії військових, волонтерів, активістів, митців, архітекторів та різних колективних проєктів про створення просторів турботи одне про одного в обставинах кризи. І «переповіли» їх за допомогою предметів-символів, які набули нових значень у воєнному контексті.

У Садах Джардіні — стіл з «безкінечною» скатертиною, на якій вишиті історії — її дизайн розробила @yyyyyttvsq — символізує спільні вечері, можливість обміну досвідом та спільного проживання болю. А темна кімната Арсенале — незатишний, але безпечний простір, який доводиться «обживати», щоб переховуватися від загрози: контекст, знайомий всім українцям і українкам.
Мистецький об’єкт, виготовлений за мотивами оригінальної скатертини, виставлений на онлайн-аукціоні, що проходить в Чикаго в межах проєкту @constructing_hope_ukraine . Ви можете придбати його, стати власником мистецького обʼєкту і долучитись до допомоги нам- лінк в біо.

Команда проєкту: @anna_pashynska @taniapashynska @andobrova @piv.den @elena.orap @sakharukss @dashapodoltseva

Куратори павільйону: @ira_miroshnykova @forma_ua @borysfilonenko
Комісарка павільйону: @mariana.oleskiv

#BeforetheFuture #ukrainianpavilioninvenice

Вже 24 роки світ відзначає день біженців 20 червня. Проблема втрати житла через кризи та загрози залишається однією з найгостріших.

Мільйони людей в Україні втратили дім і вирушили в невідоме через російську агресію. Ми хочемо, щоб вони мали можливість залишитися в Україні: жити в гідних умовах, інтегруватися в локальні спільноти, працювати та отримувати підтримку.

КО-ХАТИ — будуємо спільноти через будівлі для спільнот

//

For 24 years, the world has marked World Refugee Day on 20 June. The loss of housing due to crises and threats remains one of the most pressing global issues. 

Millions of people in Ukraine have lost their homes and set off into the unknown due to Russian aggression. We want them to have the opportunity to stay in Ukraine — to live in dignity, integrate into local communities, work, and receive support.

Community building through buildings for communities 💙💛

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

May 2025. We’ve opened the #8 project of @co.haty and finished #9 together with my beloved @metalab.space team, volunteers, local communities, and @unhcr_ukraine

These are our first projects focused on long-term social housing for Ukrainians, who lost their homes due to war.

I’m proud to be part of it. It helps me stay grounded to reality and feel useful during these times.

No matter how „cool“ it looks, the only thing we truly dream of is the end of the war — and a future where projects like this are no longer needed.

Аня Доброва веде напрям КО-ХАТИ в МЕТАЛАБ, та керує проєктами, які ми втілюємо в партнерстві з УВКБ ООН.

Багато в чому успішне створення довготривалого житла залежить від мотивації громади. Шукати можливості, йти назустріч, бути готовими інтегрувати людей у спільноти. Ми хочемо продовжувати взаємодіяти зі спільнотою ко-хаток і після заселення: організовувати для них юридичну і психологічну допомогу, залучати необхідних спеціалістів(-ок).

_
Anya Dobrova leads the CO-HATY direction at METALAB and manages projects we implement in partnership with UNHCR.

In many ways, the success of long-term housing depends on the motivation of the community — to seek opportunities, to be open, to be ready to integrate people into shared spaces. We aim to continue engaging with the CO-HATY community even after residents move in: offering legal and psychological support, and involving the specialists they may need.

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

「METALAB」🇺🇦
❝é um laboratório urbanístico localizado em Ivano-Frankivsk, na Ucrânia, que se centra sobretudo na sustentabilidade, desenvolvimento comunitário, habitação acessível e design de produtos.

Os projetos do METALAB unem pessoas com valores comuns em torno de vários processos e produtos. O seu objetivo é estar ao serviço das comunidades e ajudá-las no caminho para a construção de espaços de vida inclusivos, sustentáveis e confortáveis.

O seu trabalho mais recente centra-se em dois projetos: o centro de design de produtos POLE e o CO-HATY, criando habitação acessível para os que perderam as suas casas devido à guerra.❞

“O que é um espaço de liberdade?”
Curadoria de Ana Resende e Nuno Melo Sousa
MAM 2024 — 5/10 a 3/11
www.mam24.pt [link in bio]

ENG Below
Ось такий літній скаутінг був в наших дівчат @andobrova @anna_pashynska @taniapashynska @katyamuts об’єктами КО-ХАТИ 💚
Підписували договори про співпрацю в Шипинках і Городку. Дивилися, як живеться нашим мешканцям у завершених «КО-ХАТКАХ».
Думки з поїздки зібрали в @andobrova, координаторки проєкту.

Шлях: Кам’янець-Подільський — Шипинки — Городок — Івано-Франківськ
_____
This is how our girls @andobrova @anna_pashynska @taniapashynska @katyamuts spent their СO-HATY summer scouting 💚
They signed cooperation agreements in Shypynky and Horodok. We saw how our residents live in the completed СO-HATY.
We gathered the thoughts of @andobrova, the project coordinator, in this little video.

Route: Kamianets-Podilskyi — Shypynky — Horodok — Ivano-Frankivsk

(Engl in the first comment)
Сьогодні, як і останні 687 днів я загадую одне бажання. Щоб закінчилась війна. Щоб от так за один день: окупанти покинули наші землі (а в історії бували такі випадки), всі з фронту повернулися живими та цілими до цивільного життя, почали літати літаки додому та з дому, а діти ходити собі в школи та садочки в повноцінних сім’ях, з дідусями та бабусями під боком...

Я мрію, щоб весь світ просто взяв та зупинив це, щоб росіяни, особливо ті, що виїхали, собі об’єдналися – повернулися в москву, та все це зупинили (і такі випадки в історії бували ж).

Але це фантастика. Ми всі розуміємо, що так не буде. Все відбувається важкою, болючою ціною українців за підтримки заходу та все рівно силами самими українців.

Все, що залишається, - це невпинно підтримувати тих, хто бореться, щоб вони якнайшвидше повернулися живими та цілими. Тому сьогодні я приймаю поздоровлення з донатами на потреби нашого друга egorshtern. Єгор – архітектор, а зараз служить в 32 Окремій Артилерійській бригаді, в Дивізіоні артилерійської розвідки. Для виконання завдань їм потрібно дозабезпечити команду Mavic 3 та пультом до нього.

Верніше це нам всім потрібно.

👆🏼Лінки в шапці профілю. Там сума явно більша, ніж вказана в моїй банці, але скільки назбираю, стільки і передам.
І нехай наші мрії здійсняться спільними зусиллями.

Дякую 🫶🏼

1. це я на професійній резиденції в Академії Мисецтв в Берліні в кінці 2023 by @yyyyyttvsq
2. це якась безтурботна дівчинка 12 років тому випустилась з Академії Мистецтв в Києві by egorshtern

(Engl in the first comment)
Сьогодні, як і останні 687 днів я загадую одне бажання. Щоб закінчилась війна. Щоб от так за один день: окупанти покинули наші землі (а в історії бували такі випадки), всі з фронту повернулися живими та цілими до цивільного життя, почали літати літаки додому та з дому, а діти ходити собі в школи та садочки в повноцінних сім’ях, з дідусями та бабусями під боком...

Я мрію, щоб весь світ просто взяв та зупинив це, щоб росіяни, особливо ті, що виїхали, собі об’єдналися – повернулися в москву, та все це зупинили (і такі випадки в історії бували ж).

Але це фантастика. Ми всі розуміємо, що так не буде. Все відбувається важкою, болючою ціною українців за підтримки заходу та все рівно силами самими українців.

Все, що залишається, - це невпинно підтримувати тих, хто бореться, щоб вони якнайшвидше повернулися живими та цілими. Тому сьогодні я приймаю поздоровлення з донатами на потреби нашого друга egorshtern. Єгор – архітектор, а зараз служить в 32 Окремій Артилерійській бригаді, в Дивізіоні артилерійської розвідки. Для виконання завдань їм потрібно дозабезпечити команду Mavic 3 та пультом до нього.

Верніше це нам всім потрібно.

👆🏼Лінки в шапці профілю. Там сума явно більша, ніж вказана в моїй банці, але скільки назбираю, стільки і передам.
І нехай наші мрії здійсняться спільними зусиллями.

Дякую 🫶🏼

1. це я на професійній резиденції в Академії Мисецтв в Берліні в кінці 2023 by @yyyyyttvsq
2. це якась безтурботна дівчинка 12 років тому випустилась з Академії Мистецтв в Києві by egorshtern

Минулий рік навчив снідати одразу тортом та не відкладати бажане на потім. Так і робимо 🎉

Last year has teached me to have a birthday cake directly for breakfast and not to postpone the wishes for later! Let’s do that!

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

Перше фото – для рамочки вдома, коли я зможу щось знову назвати домом. Ці миті хочеться зберегти в своєму щоденнику для історії. 2 перші місяці війни ми провели in the middle of nowhere в Карпатах в просторі ретріту, який от от мали відкрити одесити. Ми заїхали, як і всі в ті дні, випадково. на 3 дні/на тиждень/на 2-3тижня і щоб потім назад додому.

6 сімей, 9 дітей, ми вчилися там жити в комуні: налаштовувати розклад та обов’язки; готувати на 20 людей щодня 3 рази на день; пекти хліб на заквасці з @tupchiy_hlib для себе та сусідів, а вони нам приносили за нього яйця та молоко; вчилися перетравлювати новини, Стас все обіцяв періодично вимикати інтернет, але так цього жодного разу і не зробив; вчилися плакати і приймати тих, хто плаче; ділилися досвідом та вміннями від бізнесу до астрології з @jyotish.anuradha; я дуже багато спостерігала за різними підходами виховання дітей; @kattrinella ще більше надихнула методом Монтессорі та організувала Міші першу особисту поличку з її іграшками, до якої малючка могла самостійно дотягнутися; Міша там навчилася впевнено повзати і відкрила світ менш залежного пересування;

З першої секунди потрапляння в цей простір ми вчилися зароджувати в собі мир та розповсюджувати його далі над всією Україною. І так хотілося, щоб всі, хто так активно працює над здобуттям перемоги мали можливість періодично потрапляти в цей спокій та видихати всю біль, якою ми всі зараз пронизані.

@perestanok . Так називається тепер цей магічний прихисток. Сходіть до них на сторінку і побачите, з якою любов’ю та турботою створений цей новий ретріт. А краще потурбуйтеся про себе та близьких та з’їздіть туди. Це не про ескапізм, це про наповнення миром, любов’ю та силами для подальших великих справ!

Ми намолили це місце на безпеку, успіх та перемогу! І я мрію туди повернутися вже на відпочинок. А святкувати перемогу, як і домовлялися, поїдемо в Одессу ;)

One year between two photos.
My baby-girl Misha, I wish you always to feel home wherever you are. And a peace at our homeland, Ukraine 🙏💛💙

One year between two photos.
My baby-girl Misha, I wish you always to feel home wherever you are. And a peace at our homeland, Ukraine 🙏💛💙